Моя печаль – сполохане ягня,
Невтомна річка, що немає броду.
У день новий я навчена від роду
Іти вперед усупереч огням.
І крок-у-крок годинник на стіні,
Як листопад, безжально-неминучий.
Упертий вітер видерся на кручі
Наперекір усьому і мені.
Не відчуваю й клаптика вини
За все, що є і що було до мене.
Наснився край, як зірка, безіменний
Для мене лиш воскреслий з далини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511594
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Леся Shmigelska