За що ти просиш у мене пробачення?
За те, що повірила тобі, що потрібна?
І знала, що розлука навіки ще до твого "до побачення"?
Навіщо нагадуєш, що весь час була сильна?
Навіщо за плечі мене обіймаєш, втішаєш?
Знущаєшся? Чи зняти хочеш із себе провину?
Ти кожним словом наступним у серце кілок забиваєш!
А ти все говориш, говориш... Взбиваєш душу у піну!
А сльози губи солонять, а з тебе рікою слова.
Говориш, що друзі! Які к бісу друзі?
Здається ще слово і з вибухом трісне моя голова.
Замовкни нарешті, мов літак на посадочній смузі!
Замовкни і йди! Іди стираючи слід за собою!
Іди і ніколи, чуєш, ніколи в моєму житті не з"являйся!
Іди! А я наодинці побуду з своєю журбою!
Іди!!! На ще одну рану мою не задивляйся!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511502
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: LiTanka