Вітер з моря розрухав листя минулої осені.
Воно піднялось сухими золотавим спогадом
І трималось, поки вітер з моря жив на його шляху.
А потім опало ...
І лежатиме для утворення нової форми життя,
Поки новий вітер чи щось інше не порушить його улежаності.
І буде згадувати зимовими ночами один момент,
Спричинений незнайомим пустотливим вітром,
Наче хлопчиськом з сусіднього двору.
Політ, який приніс гармонію у всесвіт,
Коли щастя крутило невідомістю і неможливістю,
А це лиш примхливі пустощі якогось вітру з моря
Тривалістю у хвилину...
Вітер - це те чого немає
І від чого затамовує подих,
А інколи збиває з ніг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511300
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: Yana Тymur