Чи хоче Рашія війни,
я не питаю у «страны»,
в якої ненависть кипить,
тому що Київ не горить.
Ви запитайте у Кремлі,
де окопались москалі,
чому пустіє на столі,
але воняє по Землі?
Питайте ви у матерів,
питайте українських вдів.
І хай розкажуть їх сини,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія
війни?
Ви воювати мастаки.
Всі знають ваші матюки.
Але у кожному бою
ви убивали «мать свою»,
яка танцює у Криму,
яка забула Колиму.
У всього світу запитай, –
[i]чи Хінді-Раша ще «бхай-бхай»?[/i]
Де міліарди на крові,
які ділили візаві
і вам повідають пани,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія
війни?
І ми устояти змогли,
бо ми не хочемо імли,
де діти падають в бою
за землю Руську – за свою,
бо ми не хочемо, щоб знов
тут воцарився людолов,
бо ми за волю полягли.
А ви за що лягли, козли?
Ви запитайте у солдат,
що під брезентами лежать
і скажуть винні без вини,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія,
чи хоче Рашія
війни?
Ви запитайте комуняк,
у сук скажених і собак,
в регіональної шпани,
де поховались пахани?
Ви запитайте у Чечні,
як їм живеться по війні?
І вам розкажуть пси війни,
чого приперлися вони.
Ви запитайте у кумів,
у інших екс-багатіїв,
чи не розкажуть їх штани,
чого
нема
кінця
війни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511281
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.07.2014
автор: I.Teрен