НА ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Через віки з питанням лину
Ну що ж ти княже наробив?
Не Перуна в Дніпро ти скинув!
Ти славу Київську втопив.
Боялась Київ Візантія,
На всю Європу мав ти вплив
На Київ скрізь була надія
Москаль на Мокві тихо жив.
Щоб БОГ Перун назавжди згинув
Іудою його продав,
Нам іншу віру ти підкинув,
Чужа вона – ти прогадав.
Привіз ти хрест, хтозна навіщо
Не вийшло сонце із за туч,
Природа проти – вітер свище
Ти Перуна сам скинув з круч.
Хрест вставив - Перуну в могилу,
Там де Перун стояв колись
На Русь на Київськую милу
Тягар прокляття наваливсь.
З тих пір прийшла пора незгод,
Набігла Золота Орда,
Від Києва пішов народ
Кругом, подалі від гнізда.
Монголи, Турки, Яничари,
Москаль тут царював мурло,
Як зникли Перуна ті чари
Всіх ворогів сюди тягло.
І зараз правлять Яничари,
Сини Іуди, москаля,
Бо Перуна не діють чари
На Русь на Київську, поля.
Свободу знову ми здобули
Та лізуть кляті Москалі,
Забравши Крим в Донбас чкурнули
Щоб ви заклякли у скалі.
Чи розум твій тебе покинув?
Ну що ж ти княже наробив?,
Не Перуна в Дніпро ти скинув!!!
Ти славу Київську втопив.
Ш.В.С.10.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511194
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: Степанич