У врунні́ ярини́
вітер сині волошки колише.
Неозорі лани
перевеслом обняв небокрай,
а над ними Ярило
все вище і вище
усміхається віще, –
[i]чекай
на новий урожай.[/i]
І чекають усі
як із моря ясної погоди.
У ранковій красі
умивається росами Рось.
Десь лунає грозою
осанна народу.
Стоїмо біля броду.
Ось-ось
і діждемось чогось.
Загорає біда
у імлі димової омани.
І потішна орда
головного чеченця Кремля
ріже світ по-живому.
Як тінь ятагана
впала [i]фата моргана[/i]
здаля
на нежаті поля.
У регаті отав
плине поле з варягів у греки.
Облітаючи став,
усідаються біля боліт
угодовані бузьки,
а далі далеко
силуетом лелеки
політ
у зашорений світ.
Журавлі-журавлі,
вам ще поки-що є де летіти.
Допивайте жалі,
щоб не плакала в полі луна.
Оперізує осінь
минаюче літо,
і опалює квіти
війна,
як зима затяжна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511109
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: I.Teрен