Спинявся дощ,шукав собі притулок.
Обмацував руками стиглі груші.
З віршів понаробляла я шкатулок,
І запросила мокрого до суші.
Він скинув плащ,він зняв старі чоботи,
Сорочку зняв і кинув мені прати.
Заліз в шкатулки.Стільки мав роботи:
Усі мої вірші запам'ятати.
Він роздягнув кожненьку літеринку.
Голий папір обмацував руками.
І запевняв,що тільки на хвилинку.
Натомість папір пхав дощедумками.
Мені б його сварити аж до серпня.
Мені б його побити,лупцювати.
Та він тулився до моєго серця.
Ну як мені його не цілувати?
А ці вірші?Вони недосконалі.
Нехай в дощі тихесенько розтануть.
І ми з дощем допишем без печалі.
І нас із ним колись іще впізнають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511076
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: Відочка Вансель