Я люблю море, море неозоре.
Особливо вранці, коли вода прозора,
Коли тишина і спокій у водних володінь.
Як велике дзеркало відбиває неба синь.
А як проснуться сонечка промінчики ясні,
Лагідно торкнуться гладеньких камінців:
- Вставайте, прокидайтеся, вже ранок настає!»
Воду солону пронизує дна аж дістає.
Вітер вже підслухав й собі заметушився,
Він хвилі враз розгойдав: «Давай, вже ворушися!»
Хвильки одна за одною гуртом побіжать ,
З самісінького ранечку пригод будуть шукать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511053
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: LaraS