Лунь Юй. Вчитися. Глава перша

[b]Гнома  перша[/b]

Мудрий  рече:

Вчитись  ладОм
вжити  спізнання  скарби,
пращурів  звичаї  -
чи  ж  не  найвища  відрада?
  Друзі  з  країв
дальніх,  відлеглих  сторін
  раптом  навідали  -
  чи  ж  не  утіха  безцінна?
  Не  переймайсь,
  тим,  що  не  знаний  людьми.
Покій  невразливий
  чи  ж  не  ознака  шляхетства?

[b]Гнома  друга[/b]

Мовить  Ю-Цзи:

Так  не  було,  -  
щоби  поштиві  сини  
старших  не  слухали.
Зовсім  діла  небувалі:  
смута  -  від  рук  
благонадійних  мужів,  
давній  обов'язок  
щоб  відправляли  безчинні.
Прагне  основ  
муж  благородний.  Уперш  
корінь  насичує,  -  
кріпить  властиві  начала.
  Лиш  від  основ  
  вірна  відкриється  путь.
  Мудрощі  й  людяність  
  йдуть  від  шаноби  до  старців.

[b]Гнома  третя[/b]

Мудрий  рече:

Благості  квіт
в  пишних  словах  не  цвіте.
В  лицях  облудливих  -
людинолюбства  не  вбачиш.

[b]Гнома  четверта[/b]

Мовить  Цзен-Цзи:

Маєш  щодень
тричі  спитати  себе:
 Cлужбу  велителю
 чи  незрадливо  справляєш?
 Товаришам
   слово  відверто  речеш?
  Вчення  засвоєне
  чи  обернув  ти  до  діла?

[b]Гнома  п'ята[/b]

Мудрий  рече:

Володарюй
краєм,  де  сонм  колісниць,
гідно  й  обачливо.
  В  тратах  -  ощади  тримайся.
Будь  до  людей
щирим  дбайливцем  завжди  –
у  своєчасності
слід  спонукати  до  служби.

[b]Гнома  шоста[/b]

Мудрий  рече:

Вдома  -  батькам
службу  поштиво  нести
молоді  слідує.
  А  за  батьківськім  порогом  -
  буть  до  людей
гоже  зичливими,  глузд
  мати  й  порядливість.
  Слід  товариства  шукати
  серед  людних.  
  Гідно  справляючи  все,
  слід  до  ученості
  рештки  снаги  навернути.

[b]Гнома  сьома[/b]

Мовить  Цзи-Ся:

Той,  хто  завжи
 мудрий  почитує  лик
 перед  хупавими,
 хто  в  слугуванні  старішим
 сил  не  щадить,
 хто  государю  свому
 вірний  до  гибелі
 і  нелукавий  до  друзів:
Хай  би  верзли,
що  не  освітній.  Та  я
вченим  назву  його,  -  
знає  він  вищі  науки.

[b]Гнома  восьма[/b]

Мудрий  рече:

Вчення  плоди
стануть  ґрунтовними  лиш
в  того  шляхетного,
хто  твердодухий  та  владний.
Волить  такий
вірності  і  прямоти,
серед  товаришів
ницих,  нерівних  не  числить.
Власних  провин,
хиб,  що  лучаться  часом,
він  не  соромиться
визнати  і  уладнати.

[b]Гнома  дев'ята[/b]

Мовить  Цзен-Цзи:

Гідно  батькам
правлячи  тризну,  
завжди
предків  шануючи,  -
кріпиш  духовність  в  народі.

[b]Гнома  десята[/b]

Цзи-Гуна  питався  Цзи-Цінь:  

Де  б  не  гостив  
вчитель,  -  у  кожній  землі
завжди  дізнає  він
мудрість  тамтого  правління!
  Як  то  бува:
  ставить  питання  він  сам
  чи  розтлумачують
  люди  йому  без  допитань?

Мовив  Цзи-Гун:
вчитель  громадить  знання,  
бо  послугується
скромністю  і  добротою.
Він  спроквола,
  згідливо  мову  веде.
  Скажуть  зичливому
  те,  що  нікому  не  взнати.

[b]Гнома  одинадцята[/b]

Мудрий  рече:

Добре  пильнуй
нахили  мужа  іще  
в  домі  отецькому,
вчин  -  по  кончині  батьківській.
Слід  уважать
сином  поштивим  того,
  хто  не  мінятиме
  устрій  отецький  триріччям.

[b]Гнома  дванадцята[/b]

Мовить  Ю-Цзи:

Древній  обряд
зладу  вчиня  між  людей.
Давніх  правителів
шлях  пролягав  крізь  обрядність.
 Славні  труди,
 всякі  –  великі  й  малі,
 завше  творилися
 згідно  віддавнім  завітам.
  Замисли  всі
  і  благородні  діла,
  дбаючи  злагоду,
  устроєм  слід  поміряти.


[b]Гнома  тринадцята[/b]

Мовить  Ю-Цзи:

Там,  де  разом
чесність  та  щирість  стоять,
слово  проречене
раптом  навинеться  явом.
  Там,  де  обряд
  ознаком  чемності  є,
  прічь  віддаляються
  і  жалкування,  і  сором.
  Так  зберегти
  можна  родинні  зв’язки,
  пам'ять  прародичів,
  честь  родову  -  обстояти.

[b]Гнома  чотирнадцята
[/b]
Мудрий  рече:

Духом  велик
той,  хто  в  їді  не  шука
ситості,  в  побуті  -
власні  придоби  не  править;
  він  у  ділах  
всяких  -  ретельний,  завжди
  стриманий  в  мовленні,
  певно  до  істин  прямує;
  дружбу  веде
  з  тим,  хто  стоїть  на  Путі.
  Прямо  назву  його
твердником,  відданим  вченню.

[b]Гнома  пятнадцята[/b]

Відав  Цзи-Гун:
  Лацно  ж,  коли  багатій  -
  та  не  пиндючливий?
  Бідний,  але  не  підчихвіст?

Мудрий  відрік:
 Славно.  Та  краще,  коли
   щасний  -  у  бідності,
     дбає  обряди  -  в  багатстві.

Правив  Цзи-Гун:
Мовить  прадавня  "Ши-цзін"*:
  Кістку  коштовную
  точать,  опіслі  –  глянсують.
  Дивний  Бай-Юй*
  майстра  примусить  впізнать
  образ  призначений,
  перше,  ніж  різати.  Вірно?

Мудрий  відрік:
  видимо  час  надійшов
  з  Вами  бесідувать
  вже  про  "Ши-цзін"старовинну.
  З  того,  що  я
  Вам  про  минуле  кажу,
  вже  розумієте
  Ви  що  настане  в  майбутнім.

[b]Гнома  шістнадцята*[/b]

Мурий  рече:

Дбай  не  про  те,  
що  визнання  не  здобув.
Слід  перейматися
власним  знанням  про  поспільство.  

 
Вільний  віршований  переклад  на  українську  з  декількох  перекладів  та  підрядників.
Тлумачення  російскою:
http://www.confucius.org/mainr.htm

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510860
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Еkатерина