Відлітає душа із полону,
Покидаючи тіло грішне,
Повертає до рідного дому,
Смуток ,біль залишає рідним.
Смерть нахабна господарює,
Її царство земне,не більше..
Кого милує,з ким воює
І не змінить ніхто її рішень.
Плач стискає петлею горло,
Та рука не здригне у смерті ,
За собою лишає горе ,
Полювання її відверті.
Та летить душа в надії,
Що не згине вона в митарствах:
- Помолися за мене родино,
Щоб дійшла я до Божого Царства.
11.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510806
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: леся квіт