[i]Присвячено загиблим військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України[/i]
Що нам втрачені очі,
що нам втрачені руки?
Щоб не втрачена тільки душа!
Що нам пострілів ночі
і тортури, і муки?
Нам би тільки країна жила.
Нам би йти чистим полем,
усміхаючись небу,
і дивитись як діти ростуть.
Ми - закалені болем,
ми всі тут не для себе -
задля тих, хто вдивляється в путь
і чекає додому
не солдата, а сина,
чоловіка чи батька свого.
Боже, страшно й самому
аби юна дружина
не оплакала тіла мого.
Ми не всі поверне́мось,
хтось востаннє вдихає
на всі груди повітря... і дим,
та ми серцем горне́мось
до всіх тих, хто чекає.
Дух, навіки, наш буде живим!
.........................................
Що нам втрачені руки?
Що нам втрачені очі?
... Щось ударило в груди й пече.
Що нам постріли? - звуки...
Нам би мирнії ночі,
за які кров рікою тече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510768
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.07.2014
автор: Ксенія Фуштор