Моє серце щемить у грудях,
Єдине спасіння - то є лезо ножа.
Розділиться навпіл страждання моє
І спокій навіки душа посягне.
Моє кохання - догоріла свіча,
Лиш грудочка воску од палкого вогня.
Із болем розлуки питаю себе:
Невже любов навіки мене омине?!
Кажуть час загоїть всі рани...
Трісне в душі кам'яная скала,
Іскра надії в очах спалахне,
Квіткою щастя в душі проросте!
Як серце щемить у грудях!
Єдине спасіння - то є лезо ножа.
Розділиться навпіл страждання моє,
А чи щастя знову душа засягне?..
25.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2014
автор: Аліан Званич