Відпусти.Не тримай.Я піду за світи і за мрії.
Потяг там не дійде,там літають на крилах своїх.
Там будинок майструє руками самотня надія,
І там дощ заморожує в дощ недопаданий сніг.
Відпусти.Я піду.Цього міста немає.Шукати
Марно нам.Я знайду.Я така,що знайду.Та знайду...
Відпусти...Тільки ти не тримав...Закричати?..Кричати?..
Лиш тоді,коли пішки до того я міста дійду...
Не тримав!..Не тримав!..А я стільки собі нагадала!
Що валізу складу,ти навколішки станеш...Смішна...
Як кохаю тебе!До нестями!Та тільки не знала,
Що самотня і досі...Маленька така...І дурна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510568
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Відочка Вансель