Іспанія. Барселона. З шостого по тринадцятий день мандрівки.
На Рамблі і в Готичному Кварталі якщо ви хоч якось зацікавите повій і вони почнуть до вас чіплятись, по перше бережіть цінності в своїх кишенях і не тільки гроші, бо можуть відчутно і зненацька оцінити ваше достоїнство. А по друге зробіть оригінально, як ми - за 5-10 євро поспілкуйтесь з дівчатами, порозпитуйте про їхнє життя-буття, це набагато приємніше і цікавіше ніж сумнівне задоволення мати з ними секс прямо в провулку чи в якомусь пристанищі, хоча дехто може зі мною і не погодитись)))) А коли вже наважитесь отримати від них втіху, то в будь-якому разі залишайте ВСІ цінні речі в готелі, це аксіома. Для тих же, кому настирна увага цих дівчат буде неприємна, вічливо с посмішкою перекиньтесь з ними кількома фразами і відмовтесь, а якщо дівчина буде надмірно грубо домагатись вас, ловити за руки, хапати за одяг, мені так радили і був цьому свідком, зі злою мордою обличчя і нецензурним текстом рідної мови посилайте, тут це нормально.
Окрім відвідати місця паломництва туристів сюди їдуть завести курортний роман, знайти легкий секс незалежно від віку, статті, кольору шкіри. А якщо вам пощастить, то вас можуть запросити на секс-паті.
Барселона взагалі славетна як місто "крадїїв, сексу і кокаїну". Крадії тут в переважній більшості місцеві уродженці, для них це частіше як спорт, традиція, крутість, а вже потім як засіб наживи. Найчастіше за все крадуть жіночі сумочки, барсетки, гаманці, чи як засвітите велику купюру то витягнуть прямо з кишень або весь рюкзак. На пляж ходіть тільки в одних шортах і шльопанцях, засмагати в одних стрінгах тут - це нормально або тримайте речі завжди під руками, особливо вечором, камери на пляжі відсутні і купатись в морі по черзі. За одним тільки телефоном можуть і не полізти, загалом всі засоби безпеки на ваш страх і ризик.
Провів експеримент, почепив поясну сумочку, в ній тільки ксерокопія паспорта (доречі копії достатньо для місцевої поліції), зарядне, запальничка і дрібні монети, як результат - двіччі, непомітно для мене, в ній нишпорили чиїсь руки. Третього разу залазили до маленької бокової кишені рюкзака та на щастя на велику столову ложку не зазіхнули, яку завжди беру з собою в дорогу і вона для мене багато значить))). В разі якщо стали жертвою крадіжки, то найвірогідніше сумку з речами і що важливо паспортом, відкинувши скромність і гидливість, можете знайти на найближчих смітниках чи прямо біля них і звичайно звертайтесь в поліцію. Як не знайдете самі, то кажуть, що прибиральники вулиць періодично перевіряють сміття, коли і тут не пощастить відшукати документи або скоро на літак, тоді звертайтесь в посольство.
Матч Португалія-США в пабі O'Hara's, що в Готичному Кварталі. Смакую цілими кухлями оригінальний Guinness та IPA, після цього будь-яке інше пиво видається пойлом. Більша частина вболівальників американці, що ведуть себе визиваюче, пригають по барній стійці після кожного забитого м'яча. З їхньої компанії підкатує до мене бабулька років 60, 60!, намагається мене зняти, я в шоці, єдиний спосіб від неї позбавитись - сказати, що радію за португальців, фух... злиняла))). По закінченні матчу нічна прогулянка, на кожному перехресті пропонують популярний тут кокаїн, а вийшовши з пабу на перекур за сигарету можуть пригостити косяком марихуани викурити на пару.
Співаючі фонтани Барселони - красиво, купатись в них не купався або вода холодна або я надто тверезий був, та овочі для закуски в них помив.
Спускаючись по вулиці Рамбла вниз до порту, зустріните Колумба на високому п'єдесталі, що вказує на іншу статую Колумба у південній Америці.
Храм Саграда, одне з найвідвідуваніших місць світу, будується близько півтора століття і можливо ще стільки ж будуватиметься. Сюди варто прийти, заплатити за квиток більш ніж двадцять євро, піднятись ліфтом на башню, взяти аудіогіда і під кінець годинку-другу посидіти в центрі залу, помедитувати, порозглядувати вітражі, колони, стелю. Словами це не описати. Був момент, аудіогід розказує про вітражі, ходжу-брожу по залу, любуюсь як сонце просвічує через них. То з одного місця полюбуюсь, то з другого. А потім зупиняюсь в центрі залу, погляд на верх під самий купол і тут як нахлинуло, йду вперед, а всі хутко поступаються...
В вечір перед святом Сан Хуан жителі навколишніх будинків влаштували концерт і мітинг за відокремлення Каталонії від Іспанії біля Сагради. В певний момент, буквально за 5 хвилин винесли столики на проїжджу частину, розклали принесені з собою випивку та закуски. Та й в будь-які інші дні на деяких вулицях Барселони можна побачити каталанців, що обідають чи вечеряють за столиками прямо на вулиці під своїми вікнами.
На диво чистий пляж і саме Середземне море. На пляжі окрім засмагати і купатись можна хоч ночувати, а от багаття дозволено розводити тільки раз в рік в ніч літнього сонцестояння. Це мала бути грандіозна феєрія з вогнищами на перехрестях вулиць міста та вздовж всього берегу і масова гулянка. Та цього року влада міста заборонила і це, але ж один божевільний українець і один росіянин про це не знали, знайшли уламки старих меблів, поскладали у ящики з під фруктів і таки донесли і були єдиними в зоні видимості на кількасот метрів в обидві сторони узбережжя, хто розпалив вогонь в це свято. Обійшлось без штрафу, а скільки народу зібралось навкруги нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510358
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2014
автор: Дімичь