Вже виріс син.
Хіба я сподівався,
Що так життя миттєво пробіжить?
А я ще хочу внуків дочекатись,
Дай, Боже, хоч до них дожить.
Хай буде внук, продовжувач
родини.
Тендітна внучка, нестиме
красу.
Цього чекатиму щодня і
щогодини,
Цю теплу мрію я в собі ношу.
І сміх внучаток, як бальзам
на душу,
Для мене буде кожен день луна.
Тому я жити й працювати мушу,
Життєву чашу випити до дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510001
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Віталій Назарук