Сонце знову виглянуло й зникло,
Хмарний день з`явився з-за бугра.
Стало трохи сумно, що так швидко
Світлий день здолала сіра тьма.
Ген зі сходу чорні хмари сунуть.
Хоч нема ні вітру, ні дощу
Вони сонце сторожко чатують,
Полонивши неба чистоту.
Та, пробивши чорноту зловісну,
Промінь сонця теплий шле привіт.
Гримнув грім, злякав весну барвисту,
В подарунок дав веселки цвіт.
Все завмерло в непорочній тиші.
Тільки відчуваю вдалині
Звук дощу, як шелест колісниці,
Та мінливий смуток на душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509910
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Г. Король