Муза сиділа в кафе,
Мовчки дивилась у простір,
Муза була під Chauffe,
А вдома холодна постіль.
Ніжні поети чомусь,
Жодного слова не пишуть,
Може вже звикли без Муз,
Може вважають що лишні?
Їм їх обійми палкі,
Ті, що дарують натхнення,
Та в мить одну, чорний кіт,
Думи розвіяв буремні.
М’яко на руки заліз,
Муза, всміхнулась фужеру,
І потягнула свій віз,
В світло вороже, торшеру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509779
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Федик Юрій Михайлович