Боятись вітру вчив мене мій час,
Та подихи важкі кидав усе під ноги.
Боялась холоду, та зараз грає вальс,
Чи то від радості, а, може, від тривоги!
Боялася залишитись одна,
Та цю самотність вже роздмухав вітер!
П'яніла від непитого вина.
Сміялася від тих зів'ялих квітів.
Захлинаюсь словами твоїми на диво отруйними.
Задихаюсь тим димом,що в серці не раз іще ляже.
Рветься серце до тебе акордами і срібними струнами.
Хочу правдою бути, яку ти нарешті розкажеш!
За ширмою в тобі сховався чоловік!
Годинник знов назад чомусь прокручений...
Чому хворію я тобою весь цей вік,
Якщо ти мною навіть не простуджений?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509676
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Натхненна