О, дайте ж розібратися в думках,
Коли заплутався у сумнівах й переконаннях,
Коли життя повільно перетворюється в страх,
А голова не хоче поринати в міркування.
Майбутнє бачиться в кошмарних снах.
Зі сторони я бачу лиш цькування,
Цькування на брехні і на словах.
О, дайте ж розібратися в собі.
О, люди добрі, схаменіть емоції душі.
Чому усі все бачать, не сліпі?
Звичайно, бачать близькі, не чужі.
Я просто йду по батьковій тропі
І там у мою спину, встромляючи ножі,
Ідуть позаду люди на добро скупі.
О, дайте ж розібратися у вас.
Не думайте, що я найгірший.
Побачите самі, коли настане час.
Можливо, хтось поганий більше.
А блиск в моїх очах давно погас
І сам я не такий як був раніше.
Ми із думками смутно сіли на баркас,
Ми попливем туди, де буде світ видніше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509670
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Андрій Гуцько