У небі крилами повітря розсікають
Птахи, які несуть по небу мрії.
Але про це ніхто-ніхто не знає,
Лиш я несу в собі таку надію.
Птахи не люди - їм довірить можна,
Свою найкращу,заповітну долю
Хоч іноді стає мені тривожно,
Але птахи дарують менше болю.
Я не боюсь,що з крил ось тих чудових,
Злетить моя надія - це не страшно,
Зловлю в дощі ось ті сльозинки неба,
І завтра вже не буде тим,вчорашнім.
Під тим дощем збагну нарешті,хто я
І мої мрії будуть трохи вищі,
Можливо,я не схожа на героя,
Але ніщо не заважає бути вище
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509667
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Bellatrix