Завіса спущена. Тримати рівновагу?
Посеред ночі глухо скрикуєш: "Іди!"
Передавай комусь свою розбиту флягу,
Вона тебе доведе до біди.
Забудь нашептані спокусливі обмани,
Дурман розтане - хай лиш тільки пройде ніч.
За роком рік: завжди приходить ранок
Даруючи мільйон нових облич.
Тобі достоту невідомо ще, що буде,
Навряд було би краще, щоб ти знав.
І в нетрях Арктики, буває, ходять люди
Буває ж пусто й біля всіх церковних лав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509663
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Кьяра