То не стожари палають,
Гнів у вогні згорає…
Не чорною хмарою - димом,
Небо заволокло…
Зорі, здається, згасають…
А ненависть меж не має,
Бо від Карпат до Криму
Стільки синів полягло…
Не плач, не плач,Україно,
Не гнівайся, прошу, на Бога;
За те, що синів твоїх вірних
У котре забрав собі знов…
Не плач, не плач,Україно,
То ворогам засторога:
Плекає дух непокірних
До тебе безмежна любов…
Розпачем оповита,
Тугу душа не розвіє…
Хоч поведуть до страти,
Діти не оживуть…
Бруківку, кров‘ю политу,
З часом дощі відмиють…
Та материнську втрату
Не втішить і не забуть…
Не плач, не плач,Україно,
Не гнівайся, прошу, на Бога;
За те, що синів твоїх вірних
У котре забрав собі знов…
Не плач, не плач,Україно,
То ворогам засторога:
Плекає дух непокірних
До тебе безмежна любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509645
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Лина Лу