Під небом у лузі калина росте
Вся у червонім намисті
Густа пишногруда красуня
Губиться сонце у листі
Мало сюди хто приходить
Для кого одіває красу
В ночі місяць милуеться нею
Посадивши на листя росу
Та вітер буває загляне
У листі її полоскоче
І сонце з калини не зводить очей
Калина від щастя тріпоче
Усе це хотів я побачить
Давно вже назріла мета
Як би я цього не побачив
Сказав би вона сирота
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509639
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: MykolaMajboroda