Здається, що життя - підводний човен.
Якщо ви в ньому, утікати марно.
Броню душі проб'є - водою повен.
Не випливеш туди, де сухо й гарно.
Це стан такий - депресія, - я знаю:
Вода у трюмі роз'їда метали,
ЇЇ я швидко слізьми випускаю.
Корозія, щоб серця не дістала.
Так я скидаю розпачу баласти,
Прощаюся із думки темнотою.
В найглибший жолоб смуток слід покласти -
І виграти в війні себе з собою.
Хто плакати соромиться, не вміє -
Боксерську прикупити варто грушу.
Біль забере, проблеми зрозуміє,
Як виб'єте із неї усю душу.
Рубайте дрова, віз тягніть угору,
Якщо не шкода, посуд розбивайте,
Кричіть в стіну,- не буде вам докору.
Лише на близьких злості не зганяйте!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509546
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Серафима Пант