Я припадаю до землі
І чую кришталевий дзвін криниці,
Та ніби сон,почулося мені
Гарматний постріл.
Але на жаль, то був не сон ,
Лунали вибухи страшні,
З криничним дзвоном в унісон,
Прийшли «у гості».
Хто запровадив цю війну,
Замість душі у нього лиш скелет.
Ніколи хай не бачить сну,
Його диханням буде зрив ракет,
А ворон по збирає кости….
5.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509521
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: леся квіт