На старість років захотілось тиші
І не тому, що прошуміла юнь.
Чомусь, на старість тиша наймиліша,
В ній пролітають тисячі відлунь.
Дитинство сяє зорями у небі,
Юначі роки золотом блищать.
Проходить зрілість, роки недалекі,
Старі ж літа ідуть, але кректять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509459
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Віталій Назарук