*

...  ніч  розплітає  свій  светр  брудний
і  обвиває  нитками  шиї  твоїм  сновидінням.
сині  пустелі  пісками  затьмарюють  очі  ледь  не  щоранку,
коли  розриває  горлянку  будильник  і  кличе  кудись...
світись/не  світись,
дивися  крізь  час  світляками,
словами,  що  тихше  мовчань
і  вище  за  ще  неосяжнішу  вись...
навчись  бути  голосом,  світлом  і  миттю,
омиті  безмежністю  твоїх  очей  всі  світи,
які  ще  не  встигли  згубити
чи  то  віднайти.
ходою  іди,  що  подібна  тривкому  польоту,
навпроти  карань,  оминаючи  й  марні  турботи.

ти  носиш  на  пальцях  відбитки  ночей  із  агату
аби  захотілось  мелодіям  часу  звучати,
аби  кровоточили  чисто  поранені  хмари
і  чари  нічні  обпікали  під  шепіт  
гітари

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509323
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.07.2014
автор: Biryuza