Сивий вечір насупив брови,
Позгортав пелюстки лілей ,
Чорним шовком сповив діброви,
Відіслав на спочинок день.
А зірниці замерехтіли ,
Їхній сміх зорепадом став.
Вечір слухати не схотіли,
У мішок місяць їх зібрав.
Тому диву, в старому дубі
Дивувалась мудра сова:
- Що за танці в небеснім клубі,
Мов сп’яніли зірки : пу -га.
Вечір мружив запалі очі:
- Не збагнеш ти життя зірок,
В них веселі життя секунди,
Та до смерті всього за крок…
4.07.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509313
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: леся квіт