Людмилі Б. присвячується...
Батька — дитині,
Мужчину — родині,
Коханця в кровать
Доречно б позвать.
І серце синочка…
Та навіть і дочка.
Й сама ти не проти
Чоловіка обняти.
Постійно кохати,
Сім’ю врятувати
Серцю під силу.
Зрозумій, моя мила!
Й сама помічаєш,
Як діти скучають:
На мить не відходять,
Залишитись просять.
Чому ж ти свій голос
Не слухаєш знову?
Кохання боятись —
Самій залишатись!
10.09.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2014
автор: Vityok