немає ні звісток ані повідомлень
немає пропущених навіть дзвінків
немає ніяких бажань і замовлень
у серці мов жалібний стогін вовків
потроху вмираю у дійсному світі
лишається частка всередині нас
мої почуття тільки-но відігріті
згасають тікають як пройдений час
надія повинна прожити у серці
допоки не взнаю що ти ще живий
твій голос чекаю у кожному герці
його лиш жадаю без змін на новий
я вірю й молюся за тебе щоразу
а знаєш як тяжко утримати крик?
я ледве витягую кожную фразу
а все так виходить оскалений рик
знаходжу я в тиші нове і цікаве
здавалось чого вистачає в житті
але в цей момент воно зле й лукаве
мене поглинає в смертельнім злитті
я чую непотріб я бачу невдосталь
знаходжу навколо усе що мине
я дуже маленька та дуже доросла
крім мене цей страх вже ніхто не зжене
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509227
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Марія Крижана