Гримить гроза, гримить гроза,
Ось по щоці тече сльоза,
Десь там на сході ворог пляше!
Він роздирає серце наше.
За що приніс у дім війну,
Триклятий бісів окупант?!
Продав ти все ще й честь свою
Та в цьому маєш ти талант!
В набат давно потрібно бити,
Не вийде вже із миром жити!
По крайній мірі певний час,
З мечем сталевим йдуть на нас!
Коли минує люте лихо
Із нас ніхто не відповість,
Щоб стало тихо, дуже тихо
І щоб прийшла щаслива вість.
А поки хаос та розруха
І вже кортить закрити вуха,
Не чути б про людскії втрати
Так важко з горем засинати...
Нема людського в хижих псів,
Бо щит для них простий народ,
Якби Тараз воскрести міг,
То врізав суц* прямо в рот!
Беруть полонених, дітей викрадають
Та каплю надії за раз відбирають!
І схід заволав від нашестя терору,
Чи має він справжню, надійну опору?
Кругом стрілянина, домівки-руїни,
Доволі не легко прогнать сатану,
Славянськ, Краматорськ не ставай на коліна!
Ми разом Донбас! Ми зупинем війну!
Російський чеченець, донецький іуда,
Не треба сміятись, бо дива не буде!
Бо кара свята неодмінно прийде!
І вже після смерті бандита знайде...
Спасибі, солдат, що Вкраїну храниш!
Спасибі тобі, що від куль не тікаєш,
За неньку свою ти палаєш й гориш!
Бо ти тільки щастя для неї бажаєш.
(03.07.14.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509220
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Митич@