Як дивно... Як мрійливо...
Дивлюся ввись над себе:
Безмежність б'є грайливо
У конопатім небі.
Безмежність б'є у вічі,
І тягне за собою.
Яскраві ночі свічі
Палають німотою.
Безмовність ваша вічна.
Ви музи для поетів,
Ви юнь тисячорічна,
Знавці усіх секретів.
В мозаїці космічній
Ховаються сузір'я,
І погляд ваш зустрічний
Дарує перемир'я
Між розумом і серцем.
Серед барханів буднів
Рятуючим озерцем
Далеке сяйво буде.
Як дивно... Як мрійливо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Серафима Пант