Я вірю, що морські безодні
Щось більше солі на вустах.
Це більше ніж вітри холодні,
Ніж чайки в синіх небесах.
Я знаю, що блакитне небо-
Це не лише взірець надії
У ньому все що людям треба,
Щоб здійснювались їхні мрії.
Я бачу землю, що без міри
Дарує нам дари природи
А ми, немов безродні звірі
Забруднюємо її води.
А ти для мене, як безодня,
Бо я тону в тобі без тями
Слова твої- вітри холодні
Здувають строчки ці роками
Також ти, мов блакитне небо,
В твоїх очах моя надія.
І "Все що тобі так треба"
Вогнем немислимим жевріє.
І ти земля, бо як без тебе
Я б не побачив моря хвиль,
Не бачив синього б я неба
І не долав би сотні миль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509138
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Jekson