Мить істини…

Коли  зникають  тіні,
й  лиш  цикади
Під  тихе  шелестіння  трав
свої  пісні
Співають  для  закоханих,
й  принади
Під  листям  поховали  вишні,  
уві  сні
Туман  звабливо  обійма
калину,
Самотній  ясен
невдоволено  скрипить...
Де  б  не  була,
завжди  до  тебе  лину...
Коханням  проростаєш  ти  в  мені
в  цю  мить...


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2014
автор: Лія***