У кожного є своя птаха... Мою не шукай серед хмар,
Моя не може літати, хтось крила їй поламав...
Моя незнає веселих пісень, їх їй нема чого вчити.
Журливих балад співає вона, про те як їй крила зломили...
І дивиться сумно у неба блакить де їй уже небувати.
Усім її жаль, та треба жаліти до того, як крила ламати.
Вночі сумного щебету я звук почую знову,
Можливо знов чиясь пташина залишилась в неволі.
Та їй вже не поможу я , не розумію слова--
душі і серця птахи повні твоєї болі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509039
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Женя Савчук