Дитятко маленьке упало,
Забиті у крові колінця.
Тихо і мужньо страждало-
В очах слізок по вінця,
А вуста собі мовчать.
Доки падать, не вставать,
Доки гірко так страждать
Доленьки кращої ждать,
Мовчать і шепотать...
Хмари над столицею
Стали як сторожа,
Платить хтось сторицею,
З диму огорожа.
Ти тікай, не падай,
Тікай перед війною.
Майна свого не лапай-
Не обійде стороною.
Мара дитя пинаэ,
А воно не тікаэ.
Може чогось знаэ?
А може ...помираэ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509028
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Angelina Wij