Таки без тебе я не можу,
А ти без мене розцвітаєш,
Щоб не зійтися я обходжу,
А ти й уваги не звертаєш.
Стояв я нишком, у куточку,
Душа до ангела тілака,
Ти мала вишиту сорочку,
Яку сама ж повишивала.
Сорочка променем ожила,
І бісер маки не розсіяв,
Така привітна всім та мила,
Та не для мене, перемріяв.
І раптом тихо відвернулась,
Мене помітила простого,
Та хоч би трішки посміхнулась,
Я б не хотів уже нічого.
Натомість гонір показала,
Пішла зненецька ген за очі,
І хоч би раз мені сказала
Чому так бачити не хочеш.
І знову сів...вже не мудрую,
І навіть вірш не хоче жити,
О як мені тебе бракує,
Та що я можу вже зробити?...
23.5.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508780
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Назарій Андрійчук