Питання часу майже риторичні.
Коли і хто той час про що питав?
Години й місяці пливуть у вічність.
А хтось навіки з зорями в очах.
Застиглі очі. Більше не сміються.
І сльози більше з них не потечуть.
Вже не шука господар їхній однодумців,
Він з легкістю пішов в останню путь.
А час не спить. Не думає. Не знає.
Він риторично промовляє: "Тіки-так".
Той має жить. А цей - вже відлітає.
Чому нас легко крає кожен всмак? (02.06.2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508744
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Олена Вєчканова