ЗАКОНИ БУТТЯ 31 - 33

04.07.1992
[b]Закон  31.[/b]
[i]Преамбула
Кожен  раз,  коли  Людина  отримує  від  Вищих  Сил  певні  Знання,  то  вона  мусить,  хоче  того  чи  ні,  проходить  через  випробування  цих  Знань  на  собі,  бо  тільки  пропустивши  їх  через  свою  Свідомість  та  серце,  через  свій  інтелект,  вона  зможе  адаптувати  ці  Знання  до  свого  Реального  Світу  та  віддати  їх  людям.
Тому  Ми  завжди  даємо  ці  Знання  дискретно,  по  малим  корпускулам,  бо  тільки  так  можливо  їх  засвоїти  Людиною.  Все  це  в  умовах  для  інших  представників  Розуму  це  робиться  інакше,  але  в  межах  цього  Закону.
[/i]
[b]ЗАКОН
Вищий  Розум,  не  залежно  від  Його  належності  до  Ієрархії,  завжди  дає  Знання  своїм  Учням  з  різних  проявів  та  форм  Життя  тільки  малими,  послідовними  дозами.
Учень  повинен  ці  Знання  сприймати  спокійно  і  не  вимагати  більшого.  Бо  Вчитель  завжди  краще  знає  Що  та  Скільки  треба  дати  Учню.[/b]

[u][i]Висновок[/i][/u]
Навчання  -  це  послідовний  процес  накопичення  Знання  та  Вміння.

[b]Закон  32.
Кожен,  хто  є  Учнем,  повинен  завжди  сумлінно  сприймати  своє  Учнівство.  Позіхання  на  тягар  процесу  Навчання  є  неетичним  та  неестетичним  явищем.
Тільки  Вчитель  знає,  скільки  та  що  саме  може  витримати  Учень,  бо  Учень  себе  як  правило  не  знає.[/b]

[b]Закон  33.[/b]
[i]Преамбула
Коли  падають  зрізані  дерева,  то  завжди  падають  гілляки,  листя,  бруньки  (якщо  це  весна),  квіти  (якщо  це  літо),  плоди  (якщо  це  осінь).  Але  ніколи  разом  зі  зрубаними  деревами  не  падає  той,  хто  зрубав.  Якщо  не  рахувати  випадки,  коли  він  сам  підлазить  під  падаюче  дерево.
Якщо  уповільнити  час  існування  будь-якої  машини  і  вона  поступово  перетвориться  у  мотлох  не  тому,  що  застаріла  за  технологією,  а  тому,  що  її  іржа  проїла,  то  така  машина  перетворюється  у  руїну  без  перетворення  у  руїну  тих,  хто  на  ній  працює.
Якщо  дівчина,  що  чекає  свого  коханого  кожну  божу  ніч  на  одному  і  тому  ж  місці,  раптом  замість  нього  побачить  якесь  страхіття,  то  вона  закричить,  втратить  свідомість  та  впаде  хвора,  або  навіть  помре.  Але  ніколи  при  цьому  не  згубить  її  коханий,  якщо  це  не  він  раптом  відкрив  сам  себе,  якщо  це  не  він  підсунув  замість  себе  потвору.
Якщо  дитина,  що  має  вийти  з  лона  матері,  раптом  своєю  появою  вб'є  матір,  то  це  не  означає,  що  вона  це  зробила  свідомо.[/i]

[b]ЗАКОН
При  реалізації/здійсненні  будь-якого  Плану  по  перебудові  чогось  з  метою  появи  чогось  Нового,  це  щось  нове  ніколи  не  вино  в  тому,  що  воно  реалізувалось/здійснювалось.
Точно  так,  той,  хто  виконав  дії,  направлені  на  цю  реалізацію/здійснення  Нового,  не  є  винуватцем  цього,  бо  він  є  тільки  інструмент.[/b]

[u][i]Примітка[/i][/u]
Під  новим  та  його  впровадженням  треба  розуміти  ці  поняття  у  широкому  змісті  цього  слова.

*******

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508659
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Левчишин Віктор