"Коли потрібно відпустити…"

Чи  я  хочу  прощатись?  Не  бажаю  -повір.
І  на  віки  б  з  тобою  лишилась.
Та  усе  має  час,  і  пробач,  за  докір,
Через  тебе  я  й  так  зупинилась.

Ніби  все  неживе,  і  без  руху  стоїть,
Тільки  темрява,  поряд  зі  мною.
А  у  мене  на  серці,  мов,  камінь  лежить.
Я  сама,  але  ніби  з  тобою.

Так,  здавалось,  що  завжди  зі  мною  ти  був,
Але  виявилось,  це  обманом.
Ти  мене  не  згадав,  і  хоча  й  не  забув,
Але  часто  і  болісно  ранив.

І  за  те,  що  роблю,  хоч  і  дуже  люблю...
Я  готова  себе  проклинати.
Але  правда  у  тім,  що  хоч  я  і  молю....
Ти  не  зможеш  мене  покохати.

І  нехай  мені  боляче  буде  душевно,
Розум  каже-  пора  відпускати.
Це  єдине  у  чому  я  зараз  ще  певна,
Із  тобою  мені  не  літати.

Поки  тішусь  надіями  й  вірою,
Я  не  зможу  життя  відчувати.
Далі  рухатись,  спробую  силою,
Так  і  зможу  тебе,  розкохати.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2014
автор: Favord