Вмить пролинуть літа,
Сивиною заляжуть у скроні
І мою сивину, і мою сивину
У далекі путі візьмуть коні.
Понесуть сивину,
Наче молодість в роки юначі
І мені нагадають весну,
За якою моє серце плаче.
Ви не плачте літа,
Не п’янійте від років минулих,
Бо у кожного юність свята,
Ми й донині її не забули.
Бережімо літа,
А життя обнімімо на згадку,
Бо в нас доля завжди молода,
Сивину розпочнімо з початку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508539
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Віталій Назарук