Я дозволю тобі бути собою,
Ти дозволиш мені вільно пити!
Твої зради між нами горою,
Хоча ми давно вже й не діти.
Пригортаєшся зранку ласкаво,
І на вушко пестливо: «милий…»
Я не можу дивитись лукаво,
Щоб твої очі мене не гнівили!
Як на сповідь ти ходиш до нього,
Розкриваєш не тільки вуста…
А потім клянешся богом,
Що то просто забава пуста.
Ти в істериці кажеш, що нелюб?
Як же з нелюбом в шлюбі жила?!
Я б розбив кулаками скелю,
Опинися ця лялька жива…
30.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508475
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Олександр Подвишенний