Він вдень як дикий звір стрибками,
Перестрибае скелі, ями, рви,
Та лиш в ночі, коли до неї на підвіконня він плигае,
Як котеня мурчить: Впусти!
Той лютий звір долоні ніжні полюбляе,
Й завухом чухають коли,
Він серце свое відпускае, ховае пазурі, муркоче,
Бо любить та любити хоче,
Та за любов готовий все пробачить,
Вона, тендітна та чудова із граціею кожен крок,
Чекае хижака свого лихого,
Дивлячись в небо та питая у зірок:
Чому, чому коли є щастя,
З ним поруч йде щось в край сумне,
Чому? Бо треба знати світ цей
І йти по ньому вдвох, мов щось одне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508298
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Серый Охотник