Цей львівський дощ… Нікого окрім тебе...
І шурхіт листя посеред доріг.
Душа твоя ще проситься у небо,
Не встигши вирватись, все падає до ніг.
І ти ідеш, один серед мільйону,
Сотні очей навколо, сотні рук.
Та серед сотень жодного такого,
Що втихомирить смуток від розлук.
Немає погляду, що змусить тебе жити,
Що змусить встати і піти кудись,
Нема для кого гори покорити.
Нема для кого полетіть у вись.
19.09.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508093
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: Юлія Бричко