Я стомився міняти костюми,
ваших душ зачіпати струни,
щогодинно міняючи ролі.
Так обтяжують ці гастролі.
Я - актор у театрі абсурду -
апогею життєвого бруду.
Я забувся,який я справжній:
чи цинічний,чи епатажний.
Чи брутальний,чи аморальний,
чи пронизливо- геніальний.
Чи "свій в дошку",життям покручений,
Чи гонимий і попаплюжений...
Хочу бути маленьким хлопчиком,
хочу мамину пісню про дощика!
В її плаття обличчям сховатися,
не жахатися,не здригатися...
Та минає тремтливе марення,
знову ці перегони спіралями.
Знову мушу міняти костюми,
мертвих душ зачіпати струни,
щохвилинно міняючи ролі.
Затягнулися ці гастролі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508091
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: посполитий