Заговорила суржиком печаль,
Пофарбувавши в іній верховіття.
І гудзиків твоїх сліпуча сталь
Буденістю осяяла століття.
Заговорила суржиком сльоза -
Одна на двох... а вийшло-забагато...
Ти був "не проти", я була "не за",
Тому й перезирались винувато.
Заговорили суржиком сліди,
Розпізнані промінням березневим,
І серце залишилось назавжди
Таким, як гудзики твої - сталевим.
Заговорила суржиком весна -
І літнє переходило в зимове...
Та не ввійшла симфонія нічна
В останні фрази нашої розмови...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2014
автор: Татка01