Холокост – коротке слово…
Сіре, мов весняний лід,
Та за ним людської крові
Ріки тягнуться у слід…
«Холо» - то холоднокровність,
«Кост» - то кошти за життя,
До святого бездуховність-
Їм неписана стаття.
Певно, що самі не знали
Ні любові, ні страждань
Наче псів, людей вбивали
І тягли до катувань…
Бачиш попіл під ногами?
Чи свист чути із труби?
Ми стоїм з тобою саме,
Де повинні буть гроби.
Але їм вони не треба,
Їх ховати не будуть:
Когось кинуть просто неба,
Когось – зовсім не знайдуть!
В крематоріях згорілі,
Чи розстріляні в ярах….
Гірш напевно лиш вцілілим –
Їх вже не відпустить страх.
Як це можна все назвати?
Не трагедія…Це – ЖАХ!
Я не можу більш писати –
В мене сльози на очах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507953
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Андрій Костюк