Тарасе, отче України!
Вірую у твоє могутнє слово,
Що з ласки Божої дано
Усім «і мертвим, і живим,
І ненародженим нащадкам».
Воно лягло на землю вільну цю
І проросло священним заповітом.
Від українців, що розсипані по цілім світі
Прийми, Тарасе, поклін, і шану, і любов.
Бо як не ми, то хто тебе згадає?
Якщо не ми, то сором нам, ганьба!
За волю й правду вічна боротьба
У «Кобзарі» твоїм, ми знаєм,
Що правда з тими, хто його чита.
Я вірую, що не тільки нині,
А й через двісті, триста літ,
В майбутній сильній Україні,
Згадають всі Тарасів заповіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507886
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Марина Цуркан