Над Говерлою зоря –
квітка золота,
то коханої моєї
цвіт-вогонь вуста.
Я полину соколом
ген, де небеса,
де зорить кохана зірка,
личко, як роса.
Пригорну лілійний цвіт
до моїх грудей,
заховаю мою зірку
від чужих людей.
Лиш для мене най цвіте
квітка золота –
личко милої моєї,
цвіт-вогонь вуста!
Створено 23,24. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковао: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96с. – С. 28 – 29.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507882
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Т. Василько