А небо шептало про літо,
І хмарки у сонці купались,
Та душу у смуток завито,
Журба в споришах заховалась.
Розмиті надії згубились
І радість затоптана в порох,
Колись було літо як літо,
Тепер цвіт голосить на сполох.
Усе ніби звично,буденно,
Пташина в садах веселиться,
Та пахнуть трофеї страшенно,
Лавина війни нині ллється.
Так важко збагнути це літо,
Зрадливим теплом оповите.
Невже помирати потрібно,
Щоб знову воскреснути й жити?
27.06.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: леся квіт